Якось на Бамбетлі у Олі прочитала чудову казку Ельфіки, і теж хочу її запостити в себе:)
Намагалась перекласти її на українську, місцями вийшло не дуже вдало, тож буду вдячна за підказки.
***
Понеділок - день важкий, і слава Богу, що він коли-небудь закінчується. Я повзла з роботи, на душі було приблизно так само, як і на небі - сіро, похмуро і вогко. Моросив нудний дрібний дощик, що логічно завершував безрадісний день. Для повноти картини, коли я звернула на вулицю, що веде до рідного будинку, виявилось, що пройти неможливо - вулиця була перекрита, там повним ходом йшли ремонтні роботи. Робітники дбайливо натягнули кольорову стрічку і почепили табличку: "Виходу немає". Хоча, зрешою, входу теж не спостерігалось. Це було жорстоко: зліва - довжелезна шкільна огорожа, справа - огорожа поліклініки. Залишалось лише вибрати - наліво чи направо. Я подумки чортихнулась і поплелась в обхід школи.